7. Прийменники
Вступний текст.
Прийменником називається службова частина мови, яка разом з відмінковими1) закінченнями іменників1) (або займенників2)) служить для вираження підрядних зв’язків між словами в реченні. Приклади прийменників:
– первинні: без, в (у), від, для, по, через, при, про, над, під, до, з, ради;
– вторинні: задля, з-під, із-за, , поза, щодо;
– утворені від інших частин мови: близько, внаслідок, після, поруч, перед, протягом, під час, з допомогою, у зв’язку, завдяки, незважаючи на тощо.
Прийменники поєднуються з іменниками (або займенниками) в різних відмінках1), причому деякі з них поєднуються тільки з одним відмінком1) (без, від, до, крізь, про, при, біля, навколо, назустріч), деякі – з двома (на, над, перед, під про), а то й з трьома (в, з, за між).
Правопис прийменників в російській та українській мовах є вельми подібним і, як правило, великих утруднень під час перекладу не викликає. Зверніть увагу:
– можливе сплутування прийменників з префіксами3), наприклад: без дороги - бездоріжжя, попід вікнами - попідвіконню, з боку друзів – з боку, в середині стежки – всередині, з початку місяця – спочатку;
– складні іменники, утворені з допомогою прийменника з (із), пишуться через дефіс, наприклад: з-за, з-над, з-поза, з-під, з попід, з-серед;
– складені прийменники пишуться окремо, наприклад: під час, в силу, згідно з.
Головною проблемою будь-якого перекладу (особливо російсько-українського – через близькість, або навіть тотожність вимови багатьох прийменників), отже й джерелом численних помилок, є різне функціонування прийменників в різних мовах. Єдиною вказівкою, що існує в підручниках, як правило, є така: "користуючись прийменниками, треба дотримуватися загальноприйнятих літературних норм".
Примітки до вступного тексту.
1) Іменник (рос. имя существительное) – самостійна частина мови, що означає назву предмета й відповідає на питання хто? або що?
Іменник в українській мові має шість відмінків, кожний з яких відповідає на певне запитання.
Називний (Н.в.) хто? що?
Родовий (Р.в.) кого? чого?
Давальний (Д.в.) кому? чому?
Знахідний (З.в.) кого? що?
Орудний (О.в.) ким? чим?
Місцевий (М.в.) на (в, при) кому? на чому?
Окрім того іменники мають кличну форму, яку вживають тільки у звертанні.
2) Займенник (рос. местоимение) – самостійна частина мови, яка вказує на предмети, ознаки та кількість, але не називає їх. Наприклад: він, вона, вони, себе, весь, кожний, будь-який, ніхто тощо.
3) Префікс – частина слова, яка стоїть перед коренем і надає слову нового значення, або відтінку, наприклад, пере-дати, ви-бирати, не-можливий тощо.
Основний текст.
Як у всіх європейських мовах, застосування того чи іншого прийменника в українському реченні, а також його узгодження з наступним і попереднім словами (словосполученнями), визначає значення, в якому його потрібно вжити.
Під час перекладу завжди намагаються максимально тотожно передати зміст вихідного тексту. Таким чином, у разі виникнення питання щодо вибору прийменника, слід ретельно проаналізувати вихідний текст саме з погляду зв’язків між окремими елементами. Це дасть змогу зрозуміти шуканий сенс вживання прийменника в російській мові, отже визначити потрібну українську прийменникову конструкцію (ПК)1).
Коли визначення значення вживання прийменників викликає утруднення (наприклад, на рівні відчуттів все зрозуміло, але важко підібрати назву для шуканого зв’язку між словами), лишається надія зорієнтуватися за прикладами. Тому, у разі користування цим уроком як довідником спробуйте розшукати в розділі, присвяченому відповідному російському прийменнику, подібний за мовною ситуацією приклад і скористатися наведеною поруч з ним прийменниковою конструкцією.
У нижче поданих розділах уроку розглянуто проблеми перекладу основних російських прийменників.
Кожен розділ, окрім останнього, складається з двох частин.
На початку подано таблицю можливих варіантів перекладу прийменника, яка містить
українську прийменникову конструкцію, яка має вигляд ПРИЙМЕННИК + (скорочена назва відмінку), або Б/П + (скорочена назва відмінку). Тут "Б/П" означає "без прийменника" та значення вживання цієї прийменникової конструкції й відповідні приклади.
Слова в прикладах, що їх взято в дужки, безпосередньо не належать до прийменникової конструкції, вони використані у пояснювальних цілях.
Другу частину розділу, що має назву "Зверніть увагу", присвячено розгляду основних утруднень і помилок, що виникають при перекладі розглядуваного прийменника.
Звичайно, мова є настільки складною системою, що передбачити всі ймовірні варіанти застосування всіх існуючих прийменників видається якщо не неможливою, то надзвичайно важкою задачею. Тому в цьому уроці розглянуто тільки ті випадки, які, виходячи з досвіду авторів, по-перше, викликають найбільше помилок, та, по-друге, найчастіше зустрічаються в діловій, науково-технічній і методичній літературі.
Російський прийменник о (об, обо)
Інші типові помилки перекладу російських прийменників
Примітки до основного тексту.
1) Прийменниковою конструкцією (ПК) називається прийменник разом з відмінковими закінченнями іменників (або займенників), або відповідне безприйменникове словосполучення. Наприклад, російський вираз "бежать по тропинке" залежно від змісту речення, що перекладається, українською можна перекласти кількома прийменниковими конструкціями: "бігти по стежці", "бігти вздовж стежки", "бігти стежкою".
2) Іменник (рос. имя существительное) – самостійна частина мови, що означає назву предмета й відповідає на питання хто? або що?
Іменник в українській мові має шість відмінків, кожний з яких відповідає на певне запитання.
Називний (Н.в.) хто? що?
Родовий (Р.в.) кого? чого?
Давальний (Д.в.) кому? чому?
Знахідний (З.в.) кого? що?
Орудний (О.в.) ким? чим?
Місцевий (М.в.) на (в, при) кому? на чому?
Окрім того іменники мають кличну форму, яку вживають тільки у звертанні.
3) Дієслово (рос. глагол) – самостійна частина мови, що означає дію або стан предмета й відповідає на питання що робить? або що робиться?
4) Прислівник (рос. наречие) – незмінна самостійна частина мови, яка характеризує дію, стан або ознаку предмета.